«Карпатська Січ» нагадала про День Героїв

День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків — борців за волю України. В сучасному вигляді відзначається 23 травня, але святкові та вшанувальні заходи проходять весь тиждень, на який припадає свято. Для зручности та якомога більшої участи, масові заходи, почасти, відбуваються в п’ятницю, суботу та неділю, що настає після свята.
січ
Мандрував хтось краями,
Та зіткнувсь із стіною,
Та пробив головою,
Так, що бризнула кров
В синє небо зірками…

Так співає про українських націоналістів відомий український гурт “Кому вниз”. І здається цими словами сказано все найважливіше, що може бути сказано про героїв. Вірність і мужність – ось головні риси героїв: вірність своєму ідеалу та мужність у втіленні цього ідеалу в життя. Вірність і мужність аж до смерті!

У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як Свято Героїв. Воно було покликане відродити в українців героїчний дух минулих поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, Січових Стрільців та вояків Армії УНР, Карпатської Січі, УПА та діячів ОУН.
Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України XX століття:
– З травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський;
– 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симон Петлюра;
– 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця.

В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі та в українській діаспорі. З проголошенням незалежності День Героїв відзначається в Україні. Українські герої поставили свободу рідного народу понад свої особисті інтереси і присвятили власне життя служінню українській нації.
Українські герої – це вояки:
• руських дружин великого князя Святослава, Володимира Великого, Ярослава Мудрого і короля Данила;
• козацьких полків Богдана Хмельницького, та Івана Мазепи, Житомирянина гетьмана Івана Виговського, який розбив 100 -тисячне Московське військо 1659 року під Конотопом;
• Української Галицької Армії Мирона Тарнавського;
• Січових стрільців Дмитра Вітовського;
• Армії Української Народної” Республіки Симона Петлюри;
• Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери;
• Бійців Карпатської Січі Колодзінського, Климпуша і Волошина;
• Вояків легіонів Нахтігаль і Роланд;
• Української Повстанської Армії Романа Шухевича та “УПА – Поліська Січ” житомирянина отамана Тараса Бульби-Боровця;
• Солдатів дивізії СС Галичина;
• членів визвольного руху шестидесятників;
• “Небесної сотні”.

Колоніальне минуле, в якому перебувала Україна залишило у спадок світоглядну систему, яка ґрунтувалася на цінностях шкідливих для розвитку Української Нації й заперечує її існування та право на вільне життя. Прикладом цього можна назвати відзначення чужих свят, вшанування чужих героїв, написання відповідно до чужих ідеологічних засад історії, підручників, книжок, фільмів. Відповідно до української національної ідеї має бути створена власна світоглядна система, яка передбачає встановлення власних державних свят. Одним з таких свят має бути Свято Героїв.
День Героїв, це свято величі духу українських вояків – борців за волю України і є символом незборимості Української Нації. Борці за волю України, які загинули в боротьбі з ворогом залишилися нескореними.
Їх гаслом було “Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї” Для нас то є свято, тому, що на величі вчинків й величі духу плекають нових героїв, нових захисників української нації, захисників незалежної України. В День Героїв ми вшановуємо пам’ять видатних діячів українського визвольного руху княжої та козацької доби, часів української революції та Другої Світової війни, десятиліть національного спротиву ОУН-УПА та часів відродження української державності. Також ми вшановуємо живих героїв України, ветеранів національно-визвольної боротьби, що чинили опір колонізації України, які є взірцем служіння українській нації для сучасної молоді.

День Героїв потрібно щоби на вчинках -героїв, які захищали свій край, виховувалися нові покоління захисників Батьківщини. У всіх народів є ціла система свят, що возвеличують подвиги співвітчизників, бо на цьому будується світогляд, культура, та виховання нації. Відзначення Свята Героїв – це свідчення твердої волі українського народу йти накресленим Героями шляхом боротьби до найвищої мети – Незалежності, розквіту і слави Української Самостійної Соборної Держави.

НАШІ ГЕРОЇ: Аскольд і Дир – князі Київські, Святослав Ігорович “Хоробрий” – руський князь, загинув у бою з печенігами у 972 року. Ігор Святославович – князь Київський загинув 971 року у боротьбі з печенігами. Роман Мстиславич “Великий”- галицько-волинський князь, загинув у бою з поляками 26 червня 1205 року. Михайло Глинський – князь Київський, загинув 1507 року у московській в’язниці. Дмитро Вишневецький “Байда” – козацький гетьман, страчений турками у 1563 році. Іван Підкова – козацький гетьман, страчений поляками 16 червня 1578 року. Северин Наливайко – провідник козацького повстання, страчений і четвертований поляками 20 квітня 1579 року. Павло Бут “Павлюк” – козацький гетьман, страчений і четвертований поляками 13 лютого 1638 року. Станіслав Михайло Кричевський – козацький полковник, загинув у бою з литовською армією 31 липня 1649 році. Данило Нечай – козацький полковник, загинув 20 лютого 1651 року в бою з поляками. Богдан Хмельницький-гетьман України 1648-1657 року. Іван Богун – козацький полковник, страчений поляками 17 лютого 1664 року. Іван Виговський – житомирянин, гетьман України, розбив 100-тисячне Московське військо під Конотопом у 1969, страчений поляками 16 березня 1664 року. Іван Мазепа – гетьман України. Кость Гордієнко – кошовий Запорозької Січі, помер 1733 року. Павло Полуботок – наказний гетьман України, закатований у російській в’язниці 29 грудня 1724 року. Максим Залізняк – керівник гайдамацького повстання Коліївщина, засуджений росіянами на довічне заслання, а згодом на каторгу. Іван Гонта – керівник гайдамацького повстання Коліївщина, виданий росіянами і страчений поляками у 1768 року. Петро Калнишевський – останній кошовий отаман Запорозької січі, помер незборимим на Соловках. Адам Коцко – український студент, який боровся за український університет, вбитий поляками 1 липня 1910 року. Герої Крут – студенти, які загинули в бою з Московсько-біпьшовицьким окупаційним військом 29 січня 1918 року. Герої Базару – загинули в бою з Московсько-більшовицьким окупаційним військом 21-24 листопада 1921 року. Федір Черник – пластун, сотник Січових Стрільців, загинув у бою з більшовиками 18 листопада 1924 року. Ольга Басараб – Член Української військової організації,замордована поляками 12 лютого 1924 року. Микола Міхновський – автор “Самостійної України”, убитий більшовиками 3 травня 1924 року. Симон Петлюра – головний отаман війська УНР, убитий більшовицьким агентом 25 травня 1926 року. Юліан Головінський – крайовий комендант УВО, убитий поляками ЗО вересня 1930 року. Євген Коновалець – провідник ОУН, убитий більшовицьким агентом 23 травня 1938 року. Михайло Колодзинський – начальник штабу Карпатської Січі, загинув у бою з мадярами у квітні 1939 року. Дмитро Мирон “Орлик” – крайовий провідник ОУН, убитий більшовицьким агентом 25 липня 1942 року. Іван Климів “Легенда” – організаційний референт Проводу ОУН, закатований німцями 4 грудня 1942 року. Олена Теліга – поетеса, публіцист, політичний діяч, член ОУН, розстріляна німцями 9.02.1942 року. Олег Ольжич – житомирянин, член Проводу ОУН, поет, загинув у концтаборі Заксенгаузен 1944 року. Микола Сціборський – житомирянин, теоретик українського націоналізму, член проводу ОУН, загинув внаслідок терористичного акту у 1941 році та похований у Житомирі. Дмитро Клячківський “Кпим Савур” – перший командир УПА, убитий більшовиками 12 лютого 1945 року. Іван Кожедуб – відомий у світі пілот Володимир Кремінський – Крайовий провідник ОУН, загинув 1940 року від НКВД. Володимир Робітницький – Крайовий провідник ОУН, загинув на Волині у 1941році від НКВД. Тимчій-Лопатинський – провідник ОУН, загинув від НКВД 1940 року. Ярослав Старух “Стяг” – крайовий провідник ОУН, загинув у бою з більшовиками 17 вересня 1947 року. Василь Сидор “Шелест” – командир УПА-Захід, загинув у бою з більшовиками 14 квітня 1949 року. Роман Шухевич “Тарас Чупринка” – головний командир УПА, убитий більшовиками 5 березня 1950 року. Осип ДякІв “Осип Горновий” – краєвий провідник ОУН, загинув у боротьбі з більшовиками 28 листопада 1951 року. Петро Федун “Полтава” – головний ідеолог підпілля, загинув у бою з більшовиками 22 грудня 1951 року. Степан Бандера – провідник ОУН, убитий більшовицьким агентом 15 жовтня 1959 року. Кирило Осьмак – Президент Української головної визвольної Ради, помер у Російському концтаборі у 1960 році. Алла Горська – український митець, дисидент”, вбита радянськими спецслужбами 28 листопада 1970 року. Михайло Сорока -один з керівників ОУН, загинув в російському концтаборі 1971 року. Олекса Гірник – український патріот, спалив себе у 1978 році на знак протесту російщення України. Валерій Марченко – поет, письменник, загинув в російсько-радянському ув’язнені 1984 році. Юрій Литвин – поет, письменник, загинув в російсько-радянському ув’язнені у 1984 році. Олекса Тихий – український філолог, загинув в російсько-радянському ув’язнені у 1984 році. Василь Стус – український поет, дисидент, загинув у радянському концтаборі 4 вересня 1985 року. Володимир (Романюк) – Святійший Патріарх Київський та всієї Руси – України, в’язень російських концтаборів, помер 1995 року, Герої “Небесної сотні”.

Ось уже на протязі століть воїни Української Нації гордо несуть прапор Національної Ідеї, прапор Волі. Кожен із них боровся за Українську Самостійну Соборну Державу. Кожен віддав життя знаючи, що його послідовники продовжуватимуть справу. Вони не боялись смерті, адже знали, що ідея яку вони несуть Безсмертна!

Тож для нас, теперішніх молодих українців, в час виразної втрати життєвих орієнтирів, занепаду духовних вартостей та панування культу особистого задоволення і матеріального споживання у більшості наших ровесників, важливо як ніколи усвідомлювати, що у світі, якому ми живемо тільки ті вартості мають майбутнє, за які людина готова боротися, які людина готова боронити, жертвуючи усім, навіть найдорожчим – власним життям. І серед тих вартостей, перша з них – наша Батьківщина – Україна, наш український народ, наша рідна земля і наша українська держава.
Відкриймо для себе великі заповіти героїв України, заповіти написані для нас, нащадків, кровўю і потом впродовж тисячоліть.

Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема залежить чи звучатиме гордо і могутньо ім’я Україна і Український народ в третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кане воно у забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті.
Будьмо ж гідними великої слави героїв України, які твердо вірили, діяли, знали: Українська нація зродилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної української крови на чорну українську землю.
Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні.
Слава Україні! – Героям Слава!

Відділ пропаганди спортивно-патріотичної організації «Карпатська Січ»


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eleven − 10 =