Боротьба журналістів за свободу почалася одразу із розвалом радянського союзу, але на той момент журналістської школи практично не існувало, натомість по всій країні в газетах працювали професійні пропагандисти. Мало хто знає, що у 99-му в Україні ще існувала в кримінальному кодексі стаття “наклеп”. І саме історія з Петром здетонувала, саме його посадили за цією статтею і досі його ім’я числиться на інтернет-сторінках американських федеральних служб захисту прав людини.

– Ми тоді боролись проти Медведчука. А він тут тримав усе. Бачив цього мордатого синка прокурора Кудрявцева? Його батя тоді був прокурором Закарпаття. Приїхав до мене в тюрягу і каже: “Ти на кого посмів гавкати?” Уявляєш? І ці люди в прокуратурі крутяться досі. Мене звільняли люди з організації прав людини. Потім статтю про наклеп швидко прибрали.

Газету намагалися закрити неодноразово, але Петро зареєстрував паралельну газету, що називалася не РІО, а “Рекламні Інформаційні Оголошення”.

– Вони не зрозуміли, що це теж ми і дозволили її зареєструвати. А коли забрали ліцензію в РІО, ми видали тираж під другою назвою, але логотип був той самий, це була та сама газета, яку видавала інша компанія. Вони тоді рвали на собі волосся, намагались посадити когось з друкарні, але там все було чисто. Інша компанія, жодних підстав. Так ми протрималася 20 років без жодної перерви, кожного тижня. Така була цензура часів Кучми.

Віктор Медведчук, кум Путіна, адвокат Василя Стуса,що позбавив Україну нобелівської премії з літератури і засудив Стуса, узурповував владу за часів Кучми, спокійно продовжує жити в Україні і не має жодних проблем з прокуратурою. Не дивно, бо мордастий син колишнього прокурора Закарпаття, який увійшов в історію і федеральні звіти за серйозні порушення прав людини, до вчорашнього дня був у владі, а скільки їх таких по всій країні?

– Ми в газеті беремо рекламу різних політичних сил. Але Медведчука не беремо. Принципово. Тут дуже складна політика на Закарпатті. Але він – ворог, його – нізащо.