Губаль виявився випадковим “губернатором” Закарпаття

балога іОстанні кадрові призначення на Закарпатті свідчать про те, що нині, незважаючи на революцію свідомості, у владу ідуть виключно «потрібні» люди, а не професіонали своєї справи з досвідом та відповідною кваліфікацією. Чи не найяскравішим підтвердженням цього є призначення на посаду губернатора цілком випадкової людини лише через те, що вона добре прислужилася родині Балог, а останні — Президенту Петру Порошенку.
Біографія Василя Губаля не вражає. Народився 5 червня 5 червня 1967 року у Липчі на Хустщині. З 1985 по 1987 служив у армії. Далі — хустське ПТУ №10 (регулювальник радіоапаратури). З 1989 по 1992 роки перебував на різних посадах цегельного заводу колгоспу «Радянська Україна». З 1996 по 1998 роки завідувач сувенірним цехом колективного сільськогосподарського підприємства «Україна». З 1999 по 2001 роки — майстер по заготівлі лісу ВКФ «Інтертиса- імпорт експорт Україна» З 2001 по 2005 роки- директор приватного підприємства «Інтреркарпати» в смт. Воловець. З травня по листопад 2005 року директор товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо». З 2005 по 2009 роки приватний підприємець. З 2009 по 2010 роки директор товариства з обмеженою відповідальністю «СГ-Патріот».
Здобувати вищу освіту Василь Губаль Почав уже у зрілому віці і то заочно та дистанційно у хустській філії Львівської політехніки, яка (філія) знана на Закарпатті символічним навчанням і продажем дипломів бізнесменам та можновладцям. Такими «важкими трудами» на освітній ниві нинішній губернатор у 2006-му році отримав диплом бакалавра за напрямком «Економіка і підприємство», а у 2007-му у цьому ж університеті — диплом за спеціальністю «Фінанси» та здобув кваліфікацію економіста.
Окремої уваги заслуговують підприємницькі здібності Василя Губаля. Ще у 1999-2000 рр. він відкрив у смт. Воловець фірму “Інтеркарпати”, яка скуповувала деревину у місцевого держлісгоспу і перепродувала її підприємствам та експортувала за кордон. Однак, побачивши, що самотужки та ще й легально робити бізнес на лісі важко, Губаль налагоджує контакти із представниками злочинного світу братами Бряниками, котрі на той час були відомі в Закарпатті, як рекетири. Так, зокрема, бізнесмен тісно співпрацював зі старшим братом Бряником Михайлом Івановичем, уродженцем смт. Воловець, 1970 р.н., який тривалий час знаходився у міждержавному розшуку за скоєні злочинні діяння. Зрештою, був затриманий і ув’язнений. Відтак.Губаль, який у злочинних колах отримав прізвисько “Бандюк”, не полишив друга, возив йому передачі (“ГРЕВ”) в Ужгородське СІЗО. Однак, ні отримані “чесним” шляхом великі гроші, ні зв’язки зі злочинними елементами не допомогли Губалю. Через неуміле управління та непогашені кредити фірма “Інтеркарпати” збанкрутувала, а майно її було арештоване.
Відтак Василь Губаль зайнявся хлібним бізнесом (у прямому розумінні). Спочатку на невеличкій пекарні випікав хлібо-булочні вироби і поставляв їх у кілька сіл району, а згодом у 2010 році, коли став головою Хустської райради, зумів у змові з регіоналом та начальником відділу Освіти Павлом Русином «виграти» тендер на поставку саме «губалевого» хліба у всі навчальні заклади району. Так цей тендер виграв зять Василя Губаля, на якого нині зареєстроване хлібне підприємство з Нижнього Селища ТЗОВ «СГ-Патріот».
У велику політику Губаль почав стукати у середині 2000-х років, тоді ж, коли «над зусиллями» здобував дистанційно освіту у хустській філії Львівської політехніки. Спочатку співпрацював у СДПУ (о) з Медведчуком, потім із обласним лідером «народників» Михайлом Сятинею, а відтак, уже ближче до місцевих виборів 2010 року став працювати на мукачівський конгломерат родини Балог. За це, будучи обраним районним депутатом, у 2010 році завдяки домовленостям Віктора Балоги з місцевими регіоналами на чолі з Федором Турчином, Балоги всадили Губаля у крісло голови Хустської райради. Зрозуміло, що за таку честь Губаль залишився винним тим же балогам донині. Паралельно у 2012 році Губаль, будучи головою райради, фактично очолив штаб павла Балоги на виборах до Верховної Ради і допомагав молодншому Балозі «купляти» електорат. Де організацією поїздок у Почаїв (як нині робить його двоюрідний брат Василь Петьовка на Тячівщині й Рахівщині), а де купівлею цінних подарунків всім головам сільрад, яких у разі чого можна владою, даною Балогами, «нагнути».
Та, мабуть найцікавішу відповідь про своє призначення губернатором Закарпаття без погодження з громадою краю та навіть без подання Кабміну, прокоментував сам Василь Губаль на зустрічі з громадським активом області:
«Особисто я з Петром Олексійовичом познайомився, коли він був у Хусті на виборчих перегонах. Потім була зустріч активу з президентом. Тоді ми мали хорошу команду в окрузі, провели аналітику і команда штабу, який я очолював, представили мене як свого лідера. Тоді Порошенко сказав: якщо буде хороший результат – буде губернатором», – пояснив Губаль.
Така версія Губаля теж має право на життя. Хоча, всім добре відомо, що без лобі з боку Віктора Балоги, Порошенко б і не звернув увагу на хустського царька. Балога ж під соусом великих перемог хустської команди Порошенка, зумів протягнути для подальшої узурпації влади на Закарпатті, фактично, свого слугу. Але невже закарпатці достойні лиш того, аби ними керували слуги..?
Інформаційне Закарпаття


Loading...

Comments:

1 Response

  1. яна коментує:

    аж читати противно…достали вже ці балоги…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

two × 4 =