Хто  роками вів ужгородський радгосп-завод «Червона зірка» до  банкрутства?

андрусь               Радгосп-заводу «Червона зірка» (правонаступником якого є ДП «Червона зірка») зникає з мапи району, а мешканці ні сном, ні духом не   відають , хто і навіщо це робить.  З болем   у  душі сприймає це – Роман  Андрусь, в.о директора державного  підприємства  «Червона зірка». Доля  своїх  земляків йому  не  байдужа, адже  у  Кіблярах народилися   його   батьки, а нині там  проживає  і  вся   рідня.  Важко  дивитися, коли і  без   цього   у   важкий   час скніє, чекає невідворотного вирішення проблем його село. Так   сталося,  що відсутність робочих місць призводить до  занепаду  не тільки села Ужгородщини, а люди в пошуках кращої долі залишали рідні обійстя. Головною проблемою цієї кризи було,  і є   питання підтримки свого сільгоспвиробника.

Водночас,  як  зазначає  Роман  Стефанович, проблем на підприємстві накопичилось чимало, а  для того, аби їх перелічити не вистачить і кількох годин, – каже пан Андрусь. Прикро те, що  нині  ніхто не бажає відродити давнє ремесло наших предків аби  на цих родючих землях щось вирощувати чи  виробляти .У вирі безвідповідальності, безконтрольності, інфляції, техніку та  радгоспне майно списано, розпродано. Це треба було мати неабиякий талант  у колишніх горе-керманичів радгоспу  усе так по-варварськи знищити. Нині борг до  бюджетних  установ  складає понад півтора  мільйона  гривень, а  саме  підприємство на  стадії   банкрутства.  На  27  жовтня  цього  року   призначено  судове   засідання  у   справі   про   банкрутство  державного   підприємства  «Червона  зірка» Тому новопризначений   очільник  нині   робить  усе  можливе,  аби   припинити  провадження   процедури  банкрутства, і  якщо  це  трапиться ,  самі   селяни   залишаться   ні з  чим.

Нині в  прямому  розумінні  слова  до  кожної   цеглини розібрано не одну споруду: зерносклад, сіносховище, телятники, склади, пилораму, авто ваги, останні  вивезли на металобрухт,  також  на заводі вщент зрізано увесь метал та  інше устаткування. Родючі землі поросли бур’яном та  чагарниками, а колись кожен шмат старанно оброблявся. Нині  у планах Романа  Андруся відшукати інвестора, який би зголосився реанімувати підприємство і  в цому директор проблем не бачить.

«Мені хочеться в  першу чергу забезпечити людей роботою і зарплатою, державні дотації спрямувати на створення об’єктів виробництва, аби запрацювали  пилорама,  цех з виробництва готової  продукції, тепличне господарство. В моїх планах – відродження села і захист від  жорсткого  грабунку» – зауважує Роман Стефанович.

Роман Тільняк

 


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + 19 =