Чи проходять в Україні реформи? Погляд з Закарпаття

харченкоРозмова на цю тему з головою ГО “Люстраційна комісія Закарпатської області” Вячеславом Харченко.

Однозначно, що ні. Робиться вигляд проведення реформ, багато говорять про них. Є така народна мудрість, якщо часто говорити цукор-цукор в роті солодше все одно не буде. При владі люди, які більше 20 років будували цю корупційно-запроданську систему і вони по суті є матрицею цієї системи.

Всі абсолютно партії, які представлені в парламенті апріорі не можуть бути реформаторськими. Тому що всі вони вийшли з одного корумпованого провладного корита, і на протязі більш як 20 років передають владу один одному, міняючись місцями: хто влада, а хто опозиція. Після чого займаються договірняками, захищаючи інтереси окремих олігархічних груп. Порошенки, тимошенки, луценки, яценюки, авакови, гройсмани, тягнибоки, коротше всі. Неможливо боротися з корупцією руками самих корупціонерів, це утопія.

Провладний закон про люстрацію це фікція, але на віть його не виконують. У польщі люстрація пройшла на самому владному олімпі. Першим президентом посткомуністичної Польщі став Лех Валенса, очільник громадського руху “Солідарність”, людина, яка не була причетною до провладної порочної системи. Він мислив інакше.

У нас треба замінити усіх хто працював у вищих органах влади (ВР, КМУ, Адміністрації Президента) останні 20років. До влади повинні прийти люди не залежно від віку, але які не були частиною системи. Також, перш за все , треба оновити суддівський та прокурорський корпус влади. Закон про місцеві вибори треба міняти, нові люди у владі з’являться тоді коли на з’явиться можливість іти у владу від громадських організацій. Вся влада на місцях скуповується корумпованими політичними брендами. Людина голосує за 500 гривень у більшості випадків не знаючи кандидата на міського голову чи в депутати.

Про які реформи та боротьбу з корупцією можна говорити, якщо Порошенко, президент воюючої країни ховає свої статки в офшорах і не хоче плати податки зі своїх мільярдів доларів в економіку держави. А волонтери, пенсіонери та мільйони пересічних українців віддають зі своїх мізерних зарплат гроші на оборону держави від окупантів. Практично у 2014-15 рр. наша держава вистояла проти сепаратистів та росіян за рахунок народу . В той час гарант та його оточення ховали гроші у офшорах

Депутати від правлячої партії БПП в парламенті діють “по-безпередєлу” і разом з тушками від Партії Регіонів приймають закони під своїх людей. Зокрема, Юрій Луценко став Генеральним прокурором України саме в такий спосіб. Людина 20 років при владі, який з нього реформатор. Навіть відсутність вищої юридичної освіти не проблема, якщо ти вірно служиш своєму господарю.

Загальнодержавна корупційно-запроданська система влади породжує такі потворні кримінальні моменти і на місцевому рівні.

Сочатку події 11 липня у Мукачеві, які закінчилися кров’ю і не спроможністю тодішньої влади захистити життя громадян і правопорядок у суспільстві. Головні винуватці і досить не покарані і знаходяться в “бєгах”, зате Генеральна прокуратура проголошує підозру Олександру Сачку, який спокійно ходить рідним містом і не переховується від слідства бо не вчиняв 15-ть важких злочинів, що йому інкримінують корумповані прокурори.

В Ужгороді також маємо депутатський ”безпредєл “ із стріляниною, вчинений навколо ласого шматка нерухомості ресторану “Корона”. Одна сторона конфлікту, в особі депутата, представника забудовника Івана Волошина вважає, що захищала приватну власність, інша сторона, яка рахує себе потерпілою, в особі Романа Богуславського, вела себе по “безпредєлу”, проникаючи на приватну територію та використовуючи при цьому депутатський мандат провладної БПП в Ужгородській міськраді. Богуславський тривалий час пропрацював у міліції, тому в принципі не дивує його знахабніла поведінка та нехтування законами. Не можна поводити себе так, як “Беркут” часів Януковича. Ми всі бачили, що з цього вийшло. Ця ситуація стала можливою тому, що гостро стоїть питання законності приватизації “Корони”, як наслідок владної корупції. Вдруге корупційні кошти “озолотили” тимчасового мера-хабарника Ужгорода Віктора Щадея, котрий вимагав і отримав його за вирішення непрозорої оборудки навколо перепродажу цієї пам’ятки архітектури Ужгорода. Карати треба тих, хто дозволив цю проблемну приватизацію.

Тому на мою думку, як і на думку більшості ужгородців, треба якнайшвидше ліквідудувати це “більмо” в ценрі міста і завершити реконструкцію об’єкту для того щоб повернути Ужгороду його красу і привабливість у самому його історичному центрі.

Вячеслав Харченко


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 − 1 =