Головним редакторам газет «Трибуна» та «РІО»
Будь ласка, шановні, – допоможіть мені розібратися, чи може людина в нашій незалежній Україні добитись захисту і справедливості?
Вам пише делегат 2-ох історичних з’їздів, учасник війни, бойових дій Федір Антонович Сабов, який написав 8 книг, як ми жили під час Австро-Угорщини, ЧСР і в радянському «раю», як ми боролись за своє визволення і возз’єднання з ненькою-Україною. В книгах пишу тільки правду і нічого не видумую.
28 травня 2012 р. відмічав я своє 91-ліття і маю досить часу про все прожите згадати і записати.
З 663 делегатів Першого з’їзду Народних комітетів Закарпатської України залишилось нас в живих 8 чоловік.
Чого я тепер прошу Вас допомогти мені і захистити? Я знаю, що працівники прокуратури, судді всіх рівнів і влада зобов’язані захищати людину, Закон, а тут у мене виходить якось навпаки. Прокурори, судді і представники влади захищають злочин, злочинця, а не патріота, делегата історичних з’їздів, учасника війни і бойових дій Федора Сабова. Так, це дійсно якась дикість. Тут діє сильна рука на прокурорів та суддів, їх ще й заохочують, нагороджують.
Сьогодні він прокурор міста, а завтра за ці його незаконні дії, за захист ним злочину, а не закону, він вже став заступником прокурора області.
Рядовий суддя – став вже суддею міста, а злочинець у владі, який зробив цей злочин проти Федора Сабова, вже займає посаду голови міськради.
А тепер конкретно про цей злочин.
Чинне законодавство забороняє приватизувати спільні комунальні приміщення одному з жильців, – це туалет, балкон і спільний коридор, в якому одна самітня людина зробила собі ще одну кухню, хоч до того вже мала кухню. Жодного дозволу чи згоди від влади і сусіда по комуналці на цей злочин не мала!
Прошу надрукувати у Ваших газетах, які читаю і люблю.
З повагою
Федір Сабов, учасник і інвалід війни,
ВО Голови Ради з’їздів НКЗУ
(авторську стилістику та орфографію збережено)