Син Срібної Землі (до 90-річчя народження д-ра Йосипа Данка)

12 серпня виповниться 90 років від дня народження українського вченого, бібліографа, правника, громадського, культурного, політичного діяча і благодійника Йосипа Данка, який останні 58 років живе і трудиться у США, а на нинішній день є одним з останніх могіканів – закарпатців на американському континенті.

Ювіляр належить до числа тих відомих наших краян, які упродовж десятиліть невтомно орали рідну українську ниву плугами Просвіти, утверджували в іноетнічному та чужомовному середовищі культурні традиції і звичаї предків, свято берегли історичну пам’ять про Закарпаття, поширювали правду про Україну та рідний край, всіляко сприяли українській справі своєю науковою, громадсько-культурною діяльністю та благодійництвом.

Народився Йосип Данко у селі Тросник на Виноградівщині (Севлющині) в сім’ї Андрія Данка. Саме тут, на березі Тиси, у стародавньому поселенні (перша письмова згадка про село датується 1220 роком, а слов’янські старожитності, відкриті археологами – VIII-IX ст. н.е.) пройшло його дитинство – з романтикою, поєднаною з реаліями щоденного життя.

Давня назва села – Шашвар (шаш – очерет, вар – замок) вказує на вірогідність існування у дописемні часи на території села (або біля нього) укріпленого слов’янського городища, яке досі археологами, на жаль, не знайдено.

Навчався Й.Данко у Берегівській, а згодом у Хустській гімназії, яка на той час була одним з провідних середніх навчальних закладів Закарпаття. Крім отримання універсальних знань, пройшов тут і школу патріотизму, бо серед викладачів і студентів були національно свідомі українці, серед них – визначний теолог, педагог, просвітянин, письменник і публіцист професор Дмитро Попович. Активно діяли також Хустські «Просвіта» і Пласт, а саме місто з листопада 1938 до 15 березня 1939 р. було столицею Карпатської України.

Після окупації Карпатської України Мадярщиною у березні 1939 р. для українських патріотів, які залишилися на рідній землі, настають важкі часи. У відповідь на каральні акції мадярських властей у всіх середніх навчальних закладах краю, у тому числі у Хустській гімназії, створюються підпільні організації національно-визвольної боротьби, бібліотеки української історичної і художньої літератури та інше. Молодь, у тім числі Хустської гімназії, до конспіративного крила якої належав і Йосип Данко,з великою любов’ю вивчала національну історію, відзначала пам’ятні дати, ювілеї визначних українців, річниці незалежності України та річниці проголошення незалежності Карпатської України тощо.

У 1942 р. угорські спецслужби натрапили на слід підпільної організації «Юнацтво ОУН» у Хусті та інших місцевостях краю. Разом з іншими підпільниками був заарештований і Йосип Данко, ув’язнений у сумнозвісному Каштель-Ковнері в Мукачеві, де зазнав катувань і принижень. Згодом військовий трибунал засудив його до шести місяців ув’язнення за членство в організації, яка ставила своєю метою «революційним шляхом визволити Закарпаття від Угорщини, приєднати його до України і створити незалежну Українську Державу».

Здобуття середньої освіти завершив в Чеській гімназії у Празі. У січні 1945 р., щоб не бути насильно забраним у ряди «добровольців» Червоної Армії, записався в Хусті до Чехословацького корпусу генерала Людвіга Свободи, з яким переїхав до Попраду (Словаччина), де в 1945 р. закінчив офіцерську школу.

В 1945-1946 рр. навчався в Карловому університеті в Празі.

У 1946 р. арештований за участь в діяльності об’єднання, яке здійснювало живий людський зв’язок представників Головної команди УПА і проводу ОУН в Україні з Закордонним Представництвом Української Головної Визвольної Ради та ОУН в Німеччині. Перед повторним арештом влітку 1946 р. встиг перетнути чесько-німецький кордон і опинився в Мюнхені, де в Українському Вільному Університеті здобув ступінь доктора права (1950 р.) і працював адміністратором в Міжнародній організації опіки над втікачами.

В 1954 р. Й.Данко емігрував до США, у Нью-Йорку, в Колумбійському університеті, здобув ступінь магістра бібліотекознавства і працював в університеті до 1962 р. Тоді перейшов до Єльського університету в Нью-Гейвені, де до виходу на пенсію в 1989 р. був головою славістичного відділу, а згодом також головою каталогового відділу наукової бібліотеки університету.

Йосип Данко є членом-кореспондентом Української Вільної Академії Наук в США, дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, з 1980 р. був заступником голови, а в 1993-1995 рр. – головою управи Українського Музею в Нью-Йорку, був засновником і заступником голови Комісії Зв’язку й Інформації закарпатських українців у діаспорі.

Статті на громадські і культурні теми друкував у журналах «Сучасність» (Нью-Йорк), «Пам’ятки України» (Київ), газетах «Свобода», «Українські вісті», «Народна Воля» та ін.

Учений опрацював і надрукував англійською мовою збірник документів про плебісцит закарпатців у 1918 р. у США про прилучення Закарпаття до Чехословаччини (1968 р.), низку бібліографічних праць, зокрема, разом з М. Лабунькою – «Річник української бібліографії 1957 (Нью-Йорк: УВАН, 1960), разом з Іваном Лисяком-Рудницьким – розділ «Ukrainica» в збірнику «Russia and the Soviet Union: A Bibliographical Guide» (1965), «West European and American Doctoral Dissertations on the Ukraine (1945-1960)» (Нью-Йорк, 1961).

Йосип Данко був учасником багатьох Міжнародних наукових конференцій, у тому числі – усіх карпатознавчих, які проходили у 1991-1998 рр. в Ужгороді і Пряшеві. Як громадський діяч брав діяльну участь у численних зібраннях закарпатців в Америці (а з 1991 р. і в Україні) з нагоди святкування річниць незалежності України і Карпатської України, ювілеїв Президента Карпатської України о. Августина Волошина, подій пов’язаних з українським підпіллям періоду Другої Світової війни, вечорів пам’яті Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Симона Петлюри та інших визначних постатей української історії.

Він – автор чисельних наукових і науково-популярних статей з історії Закарпаття і рецензій на різні видання. Його поважні наукові праці стосуються історії православної церкви Закарпаття, плебісциту закарпатців 1918 р. у США та інших тем. Вони друкувалися у наукових збірниках і матеріалах наукових конференцій Ужгородського і Пряшівського університетів, Закарпатського краєзнавчого музею, інших наукових закладів, різних альманахах, у тому числі календарях закарпатської «Просвіти», інших виданнях. Лише в останні роки, вже у поважному віці, вчений надрукував такі ґрунтовні, базовані на джерельних матеріалах, статті, як «Політика ЧСР супроти православних на Закарпатті в 1919-1939 роках», «Український голос у плебісциті 1918 року в США», «Православна церква Закарпаття у роки Другої Світової війни», «Чи був Іван Раковський родоначальником новоправославного руху на Закарпатті?», «Павло Скоропадський у переговорах 1920 р. з Угорщиною щодо долі Закарпаття» та ін. Й.Данко належить до найповажніших дослідників історії православної церкви та православного руху Закарпаття.

Крім сказаного, не можна не відзначити такі риси ювіляра, як благодійництво, істинний патріотизм, людяність, скромність, шляхетність, справедливість, принциповість.

Йосип Данко виказує свою любов до рідного краю і всієї України не словом, а ділом, без словесної тріскотні, галасу і самовихваляння усе своє свідоме життя самовіддано і невтомно працює, отже є взірцем для тих, хто насправді хоче прислужитися своєму народу. Навіть у своїй багатогранній і щедрій благодійній діяльності на ниві українства він воліє залишатися безіменним добротворцем.

Багатолітньою плідною працею Йосип Данко зробив вагомий внесок у розвиток української науки, культури і громадського життя, чим здобув правдиву пошану і любов земляків та всієї української спільноти. Він обраний Почесним членом крайового товариства «Просвіта», має великий авторитет у науковому і культурному світі, в тому числі у рідному Закарпатті. 9 травня 2012 р., в день 92-річчя заснування на Закарпатті крайового товариства «Просвіта», за вагомий внесок у дослідження історії Закарпаття, громадсько-культурне життя української діаспори та благодійну діяльність йому присуджено премію ім. Президента Карпатської України, Героя України о. Августина Волошина.

Просвітяни Закарпаття сердечно вітають дорогого земляка, сіяча розумного, доброго, вічного з визначним життєвим ювілеєм, дякують йому за ціложиттєву самовіддану працю для добра рідного народу, щиро бажають у здоров’ї, насназі і гараздах многії і благії літа.

Павло Федака, доктор історичних наук,

голова Закарпатського крайового

культурно-освітнього товариства «Просвіта»


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 2 =