Невмирущі мелодії несе закарпатцям “Словенка”

Уже понад двадцять років мистецький колектив «Словенка» несе на своїх крилах невмирущі пісні, мелодії, танці. Коли вони виступають, якась неземна одухотвореність на кожному обличчі. Від їх майстерного виконання віє теплом, людські серця наповнюються щирістю й добротою. Слухаючи їх, здається, що переходиш в інший вимір, де можна зупинити час і, затримавши подих, – кохати, мріяти, подорожувати і насолоджуватися життям.

Вокально-хореографічний ансамбль «Словенка» був створений у 1992 році на базі Середнянської дитячої школи мистецтв Ужгородського району Закарпатської області. На той час він нараховував понад двадцять учасників. Нині колектив складається з оркестрової, вокальної груп (по 10 учасників кожна) та хореографічної (16 учасників). Ядро колективу – викладачі та учениці старших класів Середнянської дитячої школи мистецтв. Мета його діяльності – показати все краще, на що здатний ансамбль, воскресити призабуте, відродити дорогі і любі народові давні піснеспіви, танці, музику. З нашарувань часу вишукують перлини народнопоетичної творчості і дарують їх людям.

словенкаІніціатором створення цього колективу і художнім керівником з самого початку його творчої діяльності є викладач вокально-хорового відділу Середнянської дитячої школи мистецтв Софія Симочко. Балетмейстером-постановником – викладач відділу хореографії Середнянської дитячої школи мистецтв та Ужгородського коледжу культури і мистецтв Оксана Хижун.

У селищі Середнє давно назрівала потреба створити подібний мистецький колектив. Адже там живуть також і словаки, знають свою рідну мову, фольклор, звичаї. Тому С.Симочко й вирішила втілити в життя мрію шанувальників і пропагандистів словацької культури і мистецтва.

Формуючи репертуар новоствореного колективу, Софії Миколаївні необхідно було дістатися до справді глибинних покладів народних пісень, обрядів та звичаїв і явити їх у всій поетичній красі вдячним слухачам. Для цього необхідно було активно й досконало зайнятися вивченням словацького фольклору, народних традицій словаків Карпатського регіону.

Твори, з якими виступають перед слухачами, в основному побутують в Ужгородському районі, де компактно проживають словаки (в тому числі і в селищі Середнє), також у місцевості Земплін (Східна Словаччина). З цією метою використовуються як обробки творів місцевих композиторів, так і твори, зібрані під час польових експедицій та оброблені керівниками «Словенки».

Звичайно, удосконалення, шліфування співочої майстерності, успіхи робляться не за один день, а поступовими кроками, для чого потрібен певний час, терпіння і любов. А ще до цього у співачок справді гарні голоси, з природними тембрами. І мають вони добрі смаки. Хто хоч раз побував на виступі цього колективу, довго пам’ятатиме ті щемливо-солодкі хвилини, бо їхній предивний спів викликає захоплення слухачів, радує душу і зцілює від печалі. Їхні голоси – то високий дар Божий, бо кожне виспіване слово – це точне попадання у людську душу, що робить її лагіднішою, добрішою, кращою. Cлухаючи такі піснеспіви, наближаємося до правди, глибше пізнаємо свою культурну спадщину.

Серед учасників ансамблю є й такі, що і співають, і танцюють: Оля Бобак, Вікторія Гангур, Мілена Глуханич, Вікторія Нодь, Альона Кость, Оксана Ленарт, Ніколетта Федорова та ін. А Мирослава Швах-Пекар із захопленням і натхненням виконує сольні номери пісень.

Своєю виконавською майстерністю учасники ансамблю завдячують досвідченим фахівцям-особистостям, які у різний час на запрошення працювали з колективом і створили для нього вокально-хореографічні композиції. Це насамперед хореографи: Йозеф Буріч (м.Братіслава, Словаччина – «Міслі, мілій, міслі»), заслужений працівник культури України Іван Пастеляк (м.Ужгород – «Танец рада мам»), заслужений працівник культури України Михайло Шютів (м.Ужгород – «А я така чарна»). Багато в чому допомогла хореограф Єлизавета Сівак (нині – Єлизавета Баб’як та ін.).

Нині до репертуару ансамблю «Словенка» входять словацькі гімнічні пісні «Словенско моє», «По набрежі конік бежі», словацька народна пісня «Танцуй, танцуй» (в обробці М.Райхла), «З вечера є ясно» та «Очі, очі…» (в обробці Л.Ленарта), «Черешнічка» та «Дунай, Дунай…» (в обробці П.Шафаріка).

Ансамбль виконує такі вокально-хореографічні композиції, як «Танец рада мам» (постановка І.Пастеляка), «Поведал мі єден хлапец», «А я така чарна» (постановка Оксани Ленарт), «Міслі, мілій, міслі» (постановка Й.Буріча), «Жала траву», «Карічка» («Котра дівка до шпіваня…»), «Гоя, дюндя, гоя», «Ей дала сом сі чіжмі плацать» (останні чотири постановка О.Хижун) та інші. Учасники ансамблю успішно справляються з виконанням вокально-хореографічних композицій, проявляючи неабияке вміння поєднувати спів із танцем. Варто назвати таких, як Аліна Булина, Христина Мардяк, Анета Бадзьо, Вероніка Ленарт, Христина Зозуляк, Аня Марченко, Даніела Марко, Ната Мордан.

Скільки душевних сил, праці, таланту віддають учасники ансамблю, щоб по-своєму, на належному художньому рівні, виконати самобутні твори. Це для них іспит на професіоналізм, заявка на право бути саме таким творчим колективом, саме таким, ні на кого не схожим почерком. Бо дістатися до глибин, закладених у згаданих композиціях, дано не кожному, і секрет тут в одному, – щоб це зробити, треба любити народне мистецтво, треба відчувати духовний зв’язок із рідною землею.

Особливо зворушують у їх виконанні цикли Маріанських духовних пісень, Різдвяних словацьких коляд, Пасхальних пісень і твори словацької римо-католицької меси. Їхній щирий спів очищає серця й душі слухачів, вносить у них промінчик сонця, зігріває теплом, напуває спраглі вуста. У ньому кожен може почерпнути духовний спокій і натхнення.

У хористів, особливо їхнього керівника Софії Симочко, шлях до самовдосконалення підсилюється неспокійною, наполегливою, працелюбною вдачею. Адже виробити майстерне виконання духовних творів – неймовірно трудомістка й філігранна робота, – хористам доводиться серйозно опрацьовувати кожен звук пісенного твору. Уже тільки цього досить, щоб перейнятися шаною до співаків, до творчого поривання взагалі.

словенка2Своїм досконалим співом вони яскраво промовляють до національних почуттів і національної пам’яті. Піснеспіви пробуджують у їхніх душах добро, красу, громадянськість, духовність. Крім цього, ансамбль прикрашає і поглиблює оркестрова група – керівник Оксана Гадада. Вона ж грає на акордеоні. Магдалина Чиріпка – на баяні, Наталія Варга – на скрипці, Леонтій Ленарт – на цимбалах.

Ансамбль «Словенка» – лауреат другого ступеня обласного огляду-конкурсу самодіяльного народного мистецтва (1996), Всеукраїнського огляду народної творчості (м.Ужгород, 2000, 2001), першої премії Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Українська родина» (м.Київ, 2002) У 2002 році святковим концертом відзначив своє 10-річчя.

Ансамбль «Словенка» – учасник обласного фестивалю народної творчості «Карпатські візерунки» (Ужгород, 1994), культурної програми Міжнародного фестивалю «Народне багатство Словаччини» (1996), Міжнародних фестивалів словацької молоді (м.Мартін, Словаччина, 1995, 1998, 2001 та Високі Татри, Словаччина, 2007), Всеукраїнського фестивалю культури «Всі ми – діти твої, Україно!» (м.Київ, 1998, 2001, 2003); творчих звітів майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпаття (Національний Палац «Україна», м.Київ, 1999, 2001; «Самоцвіти Срібної Землі» м.Київ, 2004, «Дивосвіти Срібної Землі» м.Ужгород, 2009); Днів закордонних словаків (1997, 1999, 2000), обласного фестивалю хореографічного мистецтва імені Йосипа Волощука (смт.Великий Бичків Рахівського району, 2000), Міжнародного фестивалю «Народне багатство Словаччини» (2001), обласного відбіркового туру Всеукраїнського фестивалю-конкурсу народної хореографії імені Павла Вірського (м.Ужгород, 2002); культурно-мистецької акції «Київ Золотоверхий єднає» (2002), Підполянського фольклорного свята (Дєтва, 2002, 2003, 2004, 2006, Словаччина); обласного фестивалю культур національних меншин Закарпаття «Мелодії солених озер» (с.Солотвино, 2004); «Другі дзвони Маковицької струни» (м.Пряшів, Словаччина, 2005), «Земплінські фольклорні славності» (м.Міхаловце, Словаччина, 2005), Всеукраїнського свята «Сузір’я дружби» (Київ, 2005), обласного фольклорного фестивалю «На Синевир трембіти кличуть» (2006), фестивалю русинської співанки «Коли собі заспіваю» (с.Худльово Ужгородського району, 2006); міського фестивалю національних культур «В родині єдиній» (м.Мукачево, 2007).

Вокально-хореографічний ансамбль «Словенка», якому у 1997 році присвоєно звання «народний», – учасник багатьох важливих мистецьких акцій у Словаччині, Угорщині, Румунії та на Закарпатті. Щороку виступає у концертних програмах обласного свята словацького народного мистецтва «Словенска веселіца», «Словенский бетлегем» та «Фашенговий плес», що проводяться з 1992 року.

Як бачимо, сьогодні ансамбль акумулює кращі надбання культури та мистецтва словаків нашого краю і Словаччини в цілому, пропагує їх і є нашою опорою, працює на загальну ідею, задовольняючи естетичні потреби, любов до краси й гармонії.

Дякуючи їхнім прекрасним голосам, вони обійшли чимало земель. Їх слухали у Словаччині, Угорщині, Румунії, і всі мають чудові враження від їхнього співу, похвалу і красні побажання для подальшої роботи. А вони не думають зупинятися на досягнутому. Прагнуть підшукати такі твори, які б залишили у душі виконавців і слухачів слід для роздумів, які б схвилювали їх. Ці виступи, за словами учасників ансамблю, дали їм найперше, розуміння того, наскільки відповідальна їхня місія, по-друге, щира підтримка слухачів надихає на нові пошуки, на вдосконалення майстерності і, зрештою, дає відчуття гордості за рідну культуру, за свій співучий народ.

Ті, що мали можливість ознайомитися з виступами ансамблю, слушно відзначають, що в ньому зібралися справжні патріоти отчої землі, пройняті любов’ю до народного мистецтва. Тому колектив сповнений позитивною енергією, яка вихлюпується на береги нашої сірої дійсності, і когось окриляє, комусь дає щось таке небуденне, що запалює в серці маленький вогник доброти, щирості, любов до рідного краю, до людини.

За роки існування «Словенка» отримала чимало почесних відзнак і нагород. Так, ансамбль нагороджений Почесною грамотою управління освіти Закарпатської облдержадміністрації (1997); номінант призів «Віжибу» конкурсу «Кращий Закарпатець–2001» у номінації «кращий працівник культури». У 2005 році колектив отримав відзнаку Міністерства культури і туризму України у номінації «Кращий аматорський колектив художньої самодіяльності національних меншин України». Колектив «Словенка» нагороджений Подякою Кабінету Міністрів України (2003).

У грудні 2005 року колектив отримав відзнаку Міністерства культури і туризму України у номінації «Кращий аматорський колектив художньої самодіяльності національних меншин України» та отримав Диплом всеукраїнського свята «Сузір’я дружби».

Примножуючи творчі успіхи, колектив і далі вдосконалює свою професійну майстерність, добивається абсолютної чистоти звучання кожного твору. Триває систематичний пошук та плекання талантів, які змогли б поповнити лави мистецького ансамблю.

«Словенка» активно співпрацює з обласною культурно-освітньою організацією «Матіца словенска» на Закарпатті (голова Йосип Гайніш), є її членом та ровесником. Спільно з цією організацією та відділом культури Ужгородської районної державної адміністрації на базі Середнянської дитячої школи мистецтв з 1999 року щорічно, у травні, проводиться обласний конкурс словацької народної пісні «Золотий соловей». Мета його проведення – збереження словацьких народних традицій, узагальнення і вивчення передового досвіду роботи із словацьким пісенним фольклором.

Відомо, що успіх мистецького колективу, його авторитет багато в чому залежить від досвідченого, залюбленого у свою справу художнього керівника. Таким керівником в ансамблі «Словенка» є Софія Симочко. Вона народилася 26 березня 1939 року в с.Великий Бичків Рахівського району. У 1977 році закінчила Івано-Франківський державний педагогічний інститут імені В.Стефаника та здобула спеціальність «учитель музики і співів». З 1970 року і донині працює на посаді викладача хорових і теоретичних дисциплін Середнянської дитячої школи мистецтв. У 2000 р. їй присвоєно найвищу педагогічну категорію та педагогічне звання «викладач-методист». З вересня 2008 року очолює вокально-хоровий відділ Середнянської дитячої школи мистецтв.

Софії Симочко судилося очолити ансамбль «Словенка». Відповідальність величезна, не кожному під силу. Однак вона не прогнулася під її вагою. Репертуар її продуманий, обґрунтований викликами часу, такий, що виводить ансамбль у річище знаних мистецьких колективів. Тут і традиція, і сміливі пошуки, експеримент, ризик. Вона наполегливо шукає і талановиту молодь. І ця молодь заявляє про себе цікавими виступами.

Софія Миколаївна намагається все зробити для того, щоб спів «Словенки» був усвідомлений кожним артистом, тобто, щоб у них було мислення художніми образами. Якщо не зворушить слухачів спів, це означає, що йому бракувало емоційно-смислового самоусвідомлення. Вона справедливо вважає, що кожен співак має володіти умінням разом із іншими пройматися художніми образами, їхнім характером, стилем, жанром. Радіє, що учасники ансамблю мають чуття прекрасного, що врешті-решт є вищим критерієм художньої майстерності. Вони люблять свого кваліфікованого високо професіонального лідера і готові працювати з нею скільки завгодно, аби досягнути позитивного результату.

З хореографічною групою ансамблю «Словенка» активно й цілеспрямовано працює Оксана Хижун (Казанцева). Вона народилася 12 березня 1969 року. З відзнакою закінчила Ужгородське училище культури, (1992), а потім – Київський університет культури (1997). З 1995 року викладає в Ужгородському училищі культури (нині Ужгородський коледж культури і мистецтв). З вересня 2003 року за сумісництвом працює на посаді викладача відділу хореографії Середнянської дитячої школи мистецтв Ужгородського району.

З вересня 2005 року – балетмейстер-постановник народного вокально-хореографічного ансамблю «Словенка». Під її керівництвом ансамбль був учасником багатьох концертних програм обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів. За останній час нею поставлено чимало концертних номерів.

Оскільки колектив постійно поповнюються новими учасниками, керівникам, співакам, танцюристам буде ще над чим попрацювати, бо все те, що добре заявлено, мусить удосконалюватися аж до гармонійної довершеності. Вони переконані, що присвятили себе, свої почуття та інтелект співу, танцю, музиці й добре усвідомлюють їх виняткову роль у духовному збагаченні сучасної людини. В ансамблі беруть участь тому, що люблять мистецтво. Спів, танці, гра на музичних інструментах для них – це щось дуже особистісне, це суто індивідуальне зростання, за якими спостерігають і вони самі, і їхні слухачі. А успіх завжди приносить відчуття легке і приємне.

Ансамбль «Словенка показує нашу Україну – одну з найбільших держав Європи – у яскравому гроні самобутніх талантів, у їхньому прагненні до творчих відкриттів, до пошуку. Колектив розкриває живу енергетику краю, возвеличує нашу землю та її людей. Тому ми впевнені в його самовідданій, невтомній праці в ім’я відродження і примноження духовних скарбів закарпатців, зокрема національних меншин, їх культурних традицій. Учасники ансамблю з любовю торують свій шлях, і ми переконані – у них багатообіцяюче майбутнє.

За допомогою співу, танців і музики вони намагаються відтворювати життя в усьому його багатстві, повноті й красі, щоб задовольнити естетичні смаки й уподобання людей. Зрілий талант ансамблю, різнобічна діяльність ще принесуть чимало творчих ужинків на благо рідній культурі і мистецтву.

Виникнення й активна діяльність «Словенки» та інших мистецьких колективів краю яскраво підтверджують, що національно свідома інтелігенція на боці національної духовно сильної української держави, у якій культура і мистецтво, духовність повинні бути на чільних місцях.

Іван ХЛАНТА,

Мар’яна ЧЕГІЛЬ


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 4 =