Тому так хоче народний художник України Іван БРОВДІ з Мукачева скочити на граціозного коня. І кличе за собою всіх!
– Як думаєте, – питаю в Івана Васильовича в Мукачеві на риночку (де є і циган Байда, і мед-горілочка), – що з Роком Коня поскаче вдаль на чорному коні, а що приїде на світлому?
– Знаєте, я б не сказав, що і чорний кінь – ознака суму. Добра це ж така тварина. Трудолюбива і дуже в працелюбності послідовна. Чи не найкрасивіша вона в своїй природності й силі. Володіє фактично всіма позитивними якостями. І рік цей таким має стати – переламати «природний» хід нашої наростаючої агресії.
– Які ваші прогнози щодо трансформації Закарпаття в нову якість у новому році?
– Наш народ – трудолюбивий і цілеспрямований. Тому можна сподіватися на хороші зміни. Якщо їм не завадять політичні маразми, множити які в нас усі великі мастаки.
– Ви – довгорічний борець за чистоту духовного життя і мистецтва в нашому рахманному краї. Чи не залежні ми нині в усьому від примітивних егоїстичних мотивацій, чи взагалі вселяють свіжі сили крайового життя у ваше бойове серце надію на розвиток якісно іншої людини?
– Інші люди будуть. Все залежить від обставин. Теперішній час, на жаль, робить людину дратівливою, нервовою. Через це ми втратили на певний час багато набутих цінностей духовного плану. Їх витіснили фальш і обман. З’явилося багато, привнесених суспільною тупістю, проблем. Їх дотепер не було. Важко прогнозувати чи ліпша людина, чи гірша з’явиться на гірському горизонті. Прикро лише, що постійно констатуємо: «Раніше було ліпше!…» Мало би бути навпаки. Найперше в багатьох аспектах, які стосуються моралі.
– Споглядаю зі свого індивідуального бліндажа, що менше стало діалогів громадськості з владними, діловими, фіскальними структурами. Чому, на вашу думку? Як їх, цих гонихмарників, заставити активніше говорити з людьми, без затримки вирішувати мистецькі та й усі життєві питання?
– Справа в тому, що згадані люди на постах поспішають за відведений час швидше збагатитися, вкрасти, забезпечити рясну родину. Все собі, а іншим вирішувати питання – «прийдете завтра!» Покарати нікого неможливо. Кругом – «такі самі», які поспішають набити пузо. Рука, словом, миє іншу руку – і обидві робляться чисті. Такий вже сформувався принцип у надрах химерної української ВОЛІ. Багатій думає, що всім добре, як і йому (невтоленне національне «его». – Авт.), а бідний йому просто заважає «ПРАВИЛЬНО» думати. Він, «бідолаха», не вірить, що в декого може бути буханка хліба на три дні.
– Як ви ставитеся до євроінтеграції? Чи готові ми поринути в це благодатне тепле море?
– Спочатку треба підготувати для неї базу своєю високою культурою. В ЄС після тюрми без освіти не можна займати високі пости. Там є звичайні норми, які нам ще недоступні. Приміром, не кидати сміття під ноги, не плювати туди ж і в чистий колодязь, не лаятися на всю горлянку вдома і на громаді. Чомусь ми до цього досі не доросли.
– Що ж побажаєте краянам?
– Рости!.. А ще здоров’я. Великого щастя. І великих надій на добрі зміни.
Розмовляв
Василь ЗУБАЧ