Його багатство – не лише літа

За плечима художника Івана Ілька – три чверті віку

З узятим життєвим рубежем – 75-річчям – заслуженого художника України Івана Ілька цього понеділка в Ужгороді вітали друзі по цеху – художники, мистецтвознавці, земляки-тячівці, а також багаточисленні шанувальники його таланту.

Стоячи перед ними, немов на сповіді, Іван Іванович із повагою до кожного звернувся до всіх: «Весь мій творчий шлях, який почався всередині 50-их – перед вами. Це – картини, намальовані у різні періоди мого життя. Я добросовісно, у міру відпущеного Богом таланту, змальовував Карпати, якими я їх бачу. Тому мені немає чого ганьбитися, хоч і високо голову не задираю. Зробив те, що міг зробити. І буду дуже щасливий, якщо за ті роки, які судилося ще прожити, зможу зробити деяку користь рідному краю, довершити те, що було розпочате раніше».

Про те, що Іван Іванович був досить скромним у оцінці свого художницького доробку, свідчить понад півсотні його робіт які зайняли обидва поверхи будівлі, сходову кімнату. І всюди – Карпати у різних виявах, ракурсах.

Далі Ілько говорив про ще одну дуже важливу справу, а, може, місію – картинну галерею. Розпочавши її будівництво якихось п’ять-шість років тому, він уже її завершив. Результат старань – зал, у якому все відбувалося, далеко й ходити не треба.

– Ми з сином Михайлом, якого багато з Вас знає (він працював над оформленням Євробачення та іншими масштабними дизайнерськими проектами в столиці), зібравши всі сили і кошти, побудували цей мистецький дім неспроста, – щиро зізнавався Іван Іванович. – Тут і акустика, і світло, і простір зроблені за європейськими зразками. І все це служитиме нашому брату художнику.

–У Закарпатті досі не було жодного арт-салону такого рівня– зауважив майстер пензля, за походженням із Буштина, член Національної Спілки художників Мікаел Пейтер. – Це добре, що, нарешті, такий з’явився, і мої колеги зможуть демонструвати свої роботи у ідеальних умовах.

Після привітань з ювілеєм від Спілки художників слова взяла єдина в своєму пориві група – Тячівське земляцтво в Ужгороді. Голова цієї громадської організації Віктор Мацола, який з’явився разом із усім активом, і подарували Діви Марії в срібному окладі. Втім, найдорожчими для ювіляра, зізнався, були слова з щирими побажаннями від земляків: зберігати вірність малій батьківщині. Він їй (а народився на берегах Тереблі, в селі Дулово) ніколи не зраджував, ба більше, зобразив у своїх роботах усі її багатства. У тому числі зафіксував пензлем майстра і ті безцінні реліквії – церкви й інші споруди, природні куточки, що їх давно «з’їв час і байдужість.

Заслуженого художника, доброго сім’янина, чесного слугу краю, вірника церкви прийшов привітати єпископ Мукачівської греко-католицької церкви Мілан Шашік. Приніс звістку про нагородження ювіляра орденом Святих рівноапостольних Святителів Кирила і Мефодія, учителів слов’янських, ІІІ ступеня.

– Ця висока нагорода тепер виготовляється, бо рішення про її заснування прийнято зовсім недавно, – сказав владика. – Тому я приніс саме рішення, про яке засвідчує цей образчик із текстом. Орден надійде за три місяці, і тоді ми його вручимо.

Вже через пару днів у арт-салоні Ілька – наступне свято. А саме, 16 березня відбудеться урочисте відкриття мистецького закладу. Господар обіцяє багато цікавого і несподіваного. Але то – вже зовсім інша історія…

Василь БЕДЗІР  для “Трибуни”

Ілько й Тячівське земляцтво ілько ілько2

На фото автора:

ювіляра вітають земляки-тячівці на чолі з головою громадської організації Віктором МАЦОЛОЮ;

художник дає автограф землякові, директору Ужгородського комерційного технікуму Петру ГАВРИЛКУ.

заслужений художник України Іван ІЛЬКО приймає дар від Мілана ШАШІКА;


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 + 19 =