«Древня Греція» – доказ високорозвиненої слов’янської культури?

українці

Спробуємо розібратися, наприклад, з «величною» Грецією.

Всупереч поширеній думці, ця країна з’явилась на карті світу зовсім не 4000 років тому, а строго у 1830 році. У минулому країни Греція ніколи не було!

До того часу як її намалювали на карті, ця територія була частиною Османської імперії. А до того – частиною Візантії. Ще раніше, по офіційній версії, частиною Римської імперії. Якщо зовсім глибоко копнути, то до Риму цими землями розпоряджалось Македонське царство, нащадком якого являється нинішня слов’янська Македонія. Все, далі копати нікуди. Древніше, по офіційним даним, були тільки мавпи. Очевидний факт – згідно наукових даних, країни з назвою Греція в природі ніколи не було.

Для чого тоді потрібно було малювати її на карті і звідки така назва?

Побутує думка, що назва новонародженої країни з’явилась від того, що землі ці здавна заселяли греки. І от ці греки начебто пристрасно хотіли незалежності. Всі 4000 років хотіли, і отримавши її, зразу назвали країну Грецією. От тільки є суттєва непогодженість – самі «греки» свою країну називають Еллада, а себе – еллінами. У них, видно, дозволу не питали, коли комусь дуже знадобилось накреслити на політичній карті Greece.

Навіть коли мова йде про Грецію, як про Елліністичну республіку (так називають сьогодні Грецію у деяких країнах Європи), то це не змінює суті. Еллади, як суверенної країни, також ніколи не було.

А от, що було, так це широко відома по середньовічним текстам грецька мова. Але з нею також все непросто. Між «грецькою» мовою середньовіччя, і тою, на якій розмовляють сьогодні у Греції – величезна прірва.

Спочатку, на думку вчених, була певна давньогрецька мова з 2 тис. до н.е. до 5 ст. н.е. Ця мова вимерла. Ніби на її основі з’явилась маса діалектів, які з часом стали самостійними мовами. Тим не менше, вважається, що ця мертва мова з 6-го століття нашої ери використовувалась тільки у певних колах Візантії, як літературна і наукова. Вже тоді основну масу еллінів неможливо було змусити розмовляти цією «грецькою» мовою. Цей етап, на думку істориків, продовжувався до 16-го століття (1000 років), і ту «грецьку» мову сьогодні позначають як «середньогрецьку». За ціле тисячоліття елліни нею так і не заговорили!

Зараз неможливо точно стверджувати, якою первинно була ця середньо грецька мова. Сучасні дослідники вивчають її особливості по більш пізніх копіях і перекладах. Найбільш відомі це Хроніки Мала і Феофана. Їх оригіналів, звісно ж, нема.

Після падіння Візантії, під час панування Османської імперії, особливих змін у мові Еллади не відбувалось. Однак, після здобуття цією територією незалежності у 1830 році, почались активні процеси нав’язування місцевому населенню особливих правил у розмовній і писемній мові. Народу еллінів, який так і не став розмовляти середньогрецькою мовою, наполегливо запропонували перейти на «кафаревусу».

Її штучно створили на основі живої розмовної мови еллінів – «дімотики», з додаванням у неї архаїчних зворотів, взятих з не дуже достовірних перекладів і копій середньовічних грецьких текстів.

Бідним еллінам настирливо і професійно перекручували мову ще 150 років. І тільки у 1976 році їм дозволили, нарешті, розмовляти і писати звичним чином, як вони до того часу звикли. Зараз ця мовна мішанина називається новогрецькою мовою. Схожість перетворень української мови і грецької кафаревуси настільки вражаюча, що за цими подіями проглядається єдиний сценарій. Сценарист, розуміється, також той самий.

На перший погляд, це повна нісенітниця. Для чого насилувати декілька мільйонів людей, примушуючи їх розмовляти незнайомими словами і зворотами?

У випадку з Україною більш-менш ясно – хочуть роз’єднати єдиний народ за допомогою мови, як носія культури. Але еллінів не розділяють, їм просто підмінюють мову. Очевидний ще один факт: «Великий картограф» не тільки створює країну, якої ніколи не було. Не тільки присвоює їй назву, яка сюди історично ніяк не клеїться, а ще хоче, щоб жителі цієї країни (зовсім не греки) розмовляли саме грецькою мовою, такою самою, якою написані старовинні тексти.

Для тих, хто перекроює світ, у створенні країни «Греція» є дуже важливий смисл. Відома сама грецька мова, яка багаторазово згадується в середні віки на противагу латині. Цей факт приховати важко. Потрібне пояснення. Як це – грецька мова є, а Греції нема? Для цього вона і потрібна на карті!

Ясна річ, грецька – це особлива мова, адже наука і поезія, написана нею, підтверджує високу культуру її творців і носіїв. Це не мова пастухів. З іншої сторони, очевидні сліди розвиненої культури у вигляді руїн міст по всьому Середземномор’ю. Їх треба ж комусь приписати, але тільки не слов’янам! Аби все це пов’язати, оминаючи правду, створили міф про Древню Грецію і греків – творців великої культури. А щоб ніхто не сумнівався у такій версії минулого, зліпили, як експонат, нову Грецію. І всіх тикають носом: от це – Греція, це залишки її великої культури, от це – греки, потомки тих великих. До речі, варто пригадати, що період зародження і розквіту «Древньої Греції» й досі називається Античність, відповідно до назви засновників цієї культури – слов’янських племен Антів.

Більш того, буква «G» може читатися двояко як «Г» і як «Ж». Деякі дослідники вважають, що слово GREECE варто читати як «ЖРЕЦІ». Це читається, чується і розуміється цілком по-слов’янськи. А латинський напис «graeca lingua» (грецька мова) варто читати як «мова жреця» або «жрецька мова». Таке прочитання знімає усі неясності і протиріччя. Жрецьку мову не варто вважати мовою якогось окремого середземноморського народу.

По-перше, одразу стає зрозуміло, чому не хочуть читати правильно. Ті, хто малює віртуальні карти світу, не можуть дозволити, щоб усі зрозуміли – основою тієї розвиненої культури Середземномор’я була слов’янська мова. Жрець – слово цілком слов’янське.

По-друге, проясняється ситуація, при якій саме наукові і поетичні тексти були написані жрецькою мовою. Це ж і є сфера діяльності жреців.

По-третє, стає ясно, чому жрецька мова в різні часи не використовувалася широко на даних територіях, але стійко зберігалася окремими соціальними групами.

Дмитро Долинич,

політолог, мислитель


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − 1 =